[ad_1]
Розповідаємо про життя сина, чоловіка та батька, який став на захист Батьківщини й поліг на Донеччині.
Микола Соловій народився 16 лютого 1975 року в селі Юрківці Чернівецької області в сім’ї селян Івана та Марії Соловій. Виріс разом з чотирма сестрами та молодшим братом Іванком. Вони часто були з дідусем та бабусею через те, що батьки багато працювали, що діти нічого не потребували. Микола був працьовитим, адже допомагав на городі чи в полі, пас худобу та слідкував за братом та сестрами. Не був говірким, але гарно навчався в школі. Зі своїми друзями ганяв м’яча та займався риболовлею.
Зручний формат новини у нашому Telegram
Він був справжнім майстром, любив різні механізми та ремонтував машини й трактори. Навіть з батьком лагодив машину, який працював водієм. Тому у 2014 році коли почалась антитерористична операція Микола став на захист Батьківщини у ролі водія-механіка.
Закінчив 9 класів у школі в селі, де він виріс. Потім навчався у Заставнівському професійно-технічному училищі, проте він працював у місцевому колгоспі не закінчуючи навчання.
Згодом пройшов строкову службу, навчався на танкіста в Бердичеві, а потім вирушив до Львова. Закінчив службу та переїхав до Чернівців, де одружився і став батьком сина Руслана та доньки Люби. Теж багато працював за кордоном, щоб забезпечувати дітей.
У 2015 його мобілізували до ЗСУ, де він пройшов перепідготовку у Львові, а потім у Чернівцях, після цього потрапив на полігон у Рівне. Захищав Україну від росіян у складі 14-ї окремої механізованої бригади у Донецькій області поблизу Маріуполя. Там. він з побратимами долав різні випробування.
Воїн загинув 10 липня 2015 року неподалік від Маріуполя. В машину, де був Микола влучив снаряд. Він отримав складне поранення.
Вже 15 липня солдата Миколу Соловія поховали з належними військовими почестями на кладовищі в рідному селі Юрківці.
Його батько Іван Дмитрович не стримуючи сліз згадує про розмови телефоном з сином. Він намагався підбадьорювати сина, що все буде добре, однак це не здійснилось…
В родині втратили зятів, чоловіків доньок, які теж не повернулись з війни. Мати Миколи в пам’ять про полеглих захисників повісила портрети їх трьох на стіні.
На фасаді Юрковецького НВК у жовтні 2018 року чоловіку встановили меморіальну дошку.
Незабутні.Буковина пам’ятає
Читайте також:
- Як в одній з Буковинських громад вшановують пам’ять трьох захисників
- Буковинці сьогодні вшановують пам’ять своїх захисників, які загинули на російсько-українській війні
[ad_2]
Источник: 0372.ua