[ad_1]

Дорога життя у реанімаційному вагоні - як на Буковину евакуюють українців медичним потягом

Під час повномасштабної війни, яку розвʼязала рф, Україна продемонструвала світу безліч унікальних кейсів, як допомагати людям під час бойових дій. Один з таких — евакуація медичним потягом людей з різними хворобами, інвалідністю, похилих та маломобільних. Сайт 0372.ua розкаже, як саме відбувається така складна евакуація до Чернівецької області, і хто ті люди, які її організовують.

Із січня по квітень 2023 року на Буковину прибуло вже пʼять евакуаційних потягів, якими вивозять у більш безпечні регіони жителів прифронтових територій. Але це не звичайні евакуаційні рейси, де в одному вагоні набивається ціла купа людей.

Читайте у попередніх матеріалах:

  • На Буковину прибув евакуаційний поїзд із Донеччини
  • На Буковину прибув медичний евакуаційний потяг БФ «Лікарі без кордонів — Брюссель»
  • На Буковину прибув медичний евакуаційний потяг з Донеччини
  • На Буковину прибув черговий медичний евакуаційний потяг
  • На Буковину прибув черговий медичний евакуаційний потяг

Це спеціальні потяги, якими переправляють через всю країну важкохворих, людей з інвалідністю, пацієнтів психоневрологічних інтернатів, літніх людей, які потребують постійного догляду та супроводу.

Такий потяг складається зі спеціально обладнаних вагонів. У них вміщаються не так багато пасажирів, як у звичайних. Але вони стали порятунком для тих людей, які не можуть самостійно виїхати з прифронтових територій.

Такою евакуацією займається благодій фонд “Лікарі без кордонів — Брюссель”.

  • Але як вдалося організувати таку складну евакуацію? Адже в ній задіяний не тільки благодійний фонд, а різні медзаклади, Укрзалізниця, державні органи влади, області та місцеві адміністрації. 
  • Які умови у вагонах?
  • Скільки людей супроводжує один такий вагон? 
  • В чому складність і одночасно унікальність такої евакуації? 

Про все це розкажемо у цьому матеріалі.

Хто такі “Лікарі без кордонів”

Почнемо з того, що “Лікарі без кордонів” (MSF) — це міжнародна організація, яка надає безкоштовну гуманітарну та медичну допомогу. Благодійний фонд працює в різних “гарячих точках” світу — країнах, де відбуваються збройні конфлікти, природні та техногенні катастрофи. Свою діяльність вона почала в Парижі у 1971 році.

Працює вона і в Україні. Організація наразі має доступ лише до територій, підконтрольних Збройним силам України. Чимало українців долучилися до “Лікарів без кордонів” після початку повномасштабного вторгнення рф — це люди різних спеціалізацій, не тільки медичних. 

Як фельдшер зі Львова долучився до евакуації пацієнтів потягом

Одним з тим, хто долучився до MSF, став лікар зі Львова Андрій Смага. В організації він знаходиться на посаді Nurse AID, тобто помічника. Андрій долучився до “Лікарів без кордонів” у серпні 2022 року. 

За освітою він фельдшер-акушер. Коли почалася повномасштабна війна з рф, Андрій як медичний працівник хотів бути чимось корисним у своїй сфері. Шукав організації, де міг би бути потрібним. Він подав резюме до цього БФ, медику передзвонили і сказали: “Завтра ви можете виходити на роботу”.

Одразу ж він почав їздити в евакуаційні рейси. Під час таких поїздок в обовʼязки Андрія входить лікування та догляд пасажирів.

Коли медик не їздить в евакуаційні рейси, то працює ще у Львові масажистом. Каже, що коли сідає на евакопотяг, то наче потрапляє в інший світ — деколи робота складна емоційно та морально, особливо коли це стосується транспортування дітей. Втім, організація про своїх працівників піклується і дбає, щоб вони належно відпочивали, — каже чоловік.

Кого вивозять спеціальним евакопотягом 

Вивозити з небезпечних регіонів важкохворих та маломобільних пацієнтів спеціальними поїздами почали вже на початку широкомасштабної війни рф проти України. 

Фактично це колаборація обласних рад, міських адміністрацій та медзакладів з Укрзалізницею та МОЗ. Тобто йдеться і про тих, хто знаходиться на територіях під обстрілами, і про тих, хто у більш безпечних частинах України (куди, власне, людей і евакуйовують).

Лікарні у прифронтових регіонах вже попереджені про існування подібного евакуаційного рейсу заздалегідь. Якщо вони бачать, що пацієнт потребує транспортування потягом, то подають запит. Це люди з інвалідністю, маломобільні, з хворобами різного ступеню важкості, пацієнти психоневрологічних та геріатричних закладів, люди з пораненнями, люди, які втратили кінцівки.

Скористатися такою евакуацією можуть і люди, які не перебувають в медзакладах. Це, наприклад, літні люди і родичі, які їх доглядають. 

Вік пасажирів різний — починаючи від кількох місяців і до 99 років.

Зазвичай вивозять жителів Донецької, Харківської, Дніпропетровської, Херсонської, Запорізької областей. 

Як організована евакуація пацієнтів потягом

Організація реагує на запит і формує списки людей на евакуацію, кількість потрібного персоналу, рейси відбуваються зазвичай два рази на тиждень. 

У потязі чотири вагони для пасажирів: перший — для пацієнтів з легкими формами захворювань (це можуть бути просто літні люди чи люди різних соціальних груп), ще два вагони — терапевтичні, і четвертий — реанімаційний.

У реанімаційному вагоні пʼять місць, у решти — по девʼять. Ще є вагон плацкартного формату, в якому можуть їхати люди, які супроводжують пацієнтів, а також пацієнти, які не потребують серйозної медичної допомоги та спеціальних умов. Ще є вагони для персоналу. 

Від “Лікарів без кордонів” під час рейсу на потязі зазвичай присутні від 12 до 15 людей. Це лікарі, медсестри, помічники, логісти, координатори та інші. 

Медпрацівники, які супроводжують пацієнтів, на початку поїздки міряють їм медичні показники, дивляться виписки та призначення лікарів, фіксують зміни у стані пацієнтів. Лікар на основі всього цього обирає лікування на момент транспортування. Також в обовʼязки організації входять медичні маніпуляції, догляд, харчування.

Зі всіх вагонів найбільш оснащений в медичному плані — реанімаційний вагон. Там, крім спеціальних ліжок, є дефібрилятори, апарат штучної вентиляції легенів, кардіограф, апарат, який відображає показники крові та інше устаткування. 

В терапевтичному вагоні — зазвичай медикаменти, які можуть подаватися на крапельниці, таблетовані медикаменти. Ще є апарат, який вимірює пульс, сатурацію, тиск. Але це не вичерпаний перелік медичного обладнання, яке є в цьому потязі.

Як живуть пацієнти після евакуації

Після евакуації людей розподіляють по спеціалізованих медзакладах, в залежності від їх діагнозу та стану здоровʼя. Так, одна з недавніх евакуацій була організована для пацієнтів психоневрологічних інтернатів.

Одним з тих закладів, який прийняв до себе таких переселенців, став Петричанський психоневрологічний будинок-інтернат у Чернівецькій області. Ми відвідали цей заклад, аби поспілкуватися з його працівниками про те, як тут живуть евакуйовані з прифронтових регіонів підопічні.

Сімейна лікарка Галина Унгурян, яка там працює, розповіла, що обласний департамент охорони здоровʼя заздалегідь попереджає, кого і звідки сюди евакуюють. Якщо на початку повномасштабного вторгнення сюди евакуювали людей з Чернігівщини, то зараз це жителі Донеччини.

“От коли були чернігівські, то всі вони були такі налякані. Більше уваги їм приділялося. То навіть у тих, що тут постійно живуть, були ревнощі. Ну звичайно, до тих, що довго живуть, вже звикли, вже знаємо їхні хвороби, характери, історії. А ті були нові. Зараз вже, коли інші приїхали, то вони вже звикли, що воно так має бути, що їм треба приділити більше уваги, тому що ми їх не знаємо. Ми налаштовуємо їх на те, що новеньких треба підтримати, що їм важко”

Тут люди проживають, отримують догляд, лікування. Пацієнтів тут годують, одягають, купають, організовують дозвілля — за бажанням підопічні можуть малювати, складати пазли, займатись рукоділлям чи на тренажерах, гуляти, дивитись телевізор. Дехто підгодовує на вулиці котів та собак, дехто проявляє ініціативу і допомагає прибирати.

Тобто працівники намагаються створити всі умови, щоб люди почували себе як вдома. Утримання забезпечує держава. 

При чому немає рамок, скільки люди можуть тут знаходитись. 

“У нас є підопічна з Донецька, то вона давно сюди прибула. Сестра її захворіла і померла, тому вона тут залишиться до кінця своїх днів. Їх звідси ніхто нікуди не буде виселяти”

За словами Галини Унгурян, в силу своїх діагнозів пацієнти-переселенці зазвичай знаходяться поза контекстом того, що відбувається в країні, і чому саме їм треба залишити попереднє місце перебування.

Лікарка розповідає, що одразу після прибуття евакуйовані пацієнти проходять певний адаптаційний період, але згодом починають звикати і знайомитися з тими, хто в будинку-інтернаті живе довше. 

У частини пацієнтів є рідні, які дзвонять, цікавляться про справи, планують приїхати. Але через фінансові чи якісь інші складнощі не всім швидко вдається виїхати та облаштуватися на новому місці.

Порада тим, хто боїться евакуюватись сам та евакуювати родичів

Часто люди, які доглядають літніх родичів, бояться вивозити їх з-під обстрілів, адже вважають, що похилі рідні “не витримають дорогу”, “помруть по дорозі”, “не виживуть після евакуації через сильний стрес”, “не витримають вдалині від дому та звичних умов”.

На ці аргументи Андрій Смага каже: 

“В нашому потязі є всі можливості, щоб людину в похилому віці довезти до пункту призначення без проблем. Я більше скажу: пацієнти старшого віку, які з нами їздять, у кінці зупинки кажуть: а можна ми ще з вами поїздимо?”

Галина Унгурян з цього приводу відповіла:

“Якщо є місце, куди можна виїхати, то краще вивозити хоча б літніх людей. Оце постійні вибухи — це для них стрес, це навантаження на організм. Я вважаю, що краще виїхати, вивезти. А там дасть Бог закінчиться це все — повернуться”

Якщо ви бажаєте евакуюватися чи евакуювати своїх родичів таким потігом, то можете подавати заявки на цей номер: 050 318 16 27 (лікар Дмитро).

[ad_2]

Источник: 0372.ua

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *